Костогриза легко визначити в природі за великою головою, масивним товстим дзьобом та своєрідним забарвленням: верх голови і спина коричневі, шия сіра, низ тіла бурувато-рожевий, на горлі добре помітна чорна пляма, а на чорних крилах і хвості — білі плями (особливо добре вони виділяються в польоті). У самки забарвлення не таке яскраве, все оперення з сірувато-зеленим відтінком.
Назва птаха пов’язана з характером живлення (кісточковими плодами: вишня, черешня тощо), в результаті чого утворився міцний товстий дзьоб (порівняйте: російська назва цього птаха – „дубонос”; деякі українські діалектні назви – „товстоніс”, „грубоніс”, вишняк, черешняк, товстодзюб, лущак, ягідниця тощо).
Варто лише побачити гриб ослячі вуха, і сумніви у відповідності назви і форми відпадають. Схожості із вухом тварини також надають ворсистість гриба зовні й гладка поверхня зсередини. За його незвичайну форму і рідкість грибники дуже люблять цей гриб. Однак найчастіше його беруть лише за незвичайність: як харчовий продукт гриб малоцінний. М’якоть ослячих вух тонка, щільна, дещо „гумоподібна”, без особливого смаку і запаху.
Повзик отримав назву за звичку рухатися по стовбуру дерев уверх і вниз головою в пошуках комах, неначе повзати. Діалектні назви: повзун, лежень, приліпка, комахоїд.
Немає коментарів:
Дописати коментар