Було у царя Карбону троє улюблених
синів: Етан, Етен і Етин. Зовні дуже схожі між собою, але все ж різні – і
на вигляд, і характером. Одним словом - трійнята. Одного разу покликав їх
Карбон до себе і сказав: «Ви троє мені найрідніші. На вас усі рівняються. Хочу
переконатися, що я у вас не помиляюся, що ви гідні продовжувати мій рід. І
тому, дам вам випробування, яке покаже, чого ви навчилися і на що здатні,
наскільки знаєте себе і один одного, чи міцне ваше братерство. А завдання для
вас таке: потрапити в Країну вуглеводнів і утворити гомологічні
ряди. Застерігаю, будьте пильними, бо всюди чатуватиме на вас
небезпека. Не потрапляйте в пастки. Не давайте скувати себе ланцюгами перетворень».
Зібралися брати, попрощалися з
батьком, пообіцяли виконати завдання і повернутися живими додому.
Недовго йшли, як опинилися в темному лісі. Там побачили вказівник. Зліва на
вказівнику було написано «Вогонь», а по праву сторону – «Вода». Посідали брати,
порадились і вирішили: «Наліво не підемо, бо згоримо і сліду від нас не
залишиться. Підемо направо».
Ідуть, ідуть… Стомилися вже, пити хочеться. Аж тут і вода – задзюрчало джерельце. Етен і Етин кинулися першими до нього. «Куди ви? Зупиніться! – кинув їм навздогін Етан. – Не можна вам пити воду, вона може бути підкисленою! Ти, Етене, можеж стати Етанолом, а ти, Етине, – Етаналем!" Послухалися брати – не стали пити воду. Пішли далі. Вийшли на галявину. Тут вже Етан знесилився і каже: «Приляжу на сонці, відпочину». «Відпочивай, - погодилися брати, – а ми спробуємо вихід з лісу відшукати».
Ідуть, ідуть… Стомилися вже, пити хочеться. Аж тут і вода – задзюрчало джерельце. Етен і Етин кинулися першими до нього. «Куди ви? Зупиніться! – кинув їм навздогін Етан. – Не можна вам пити воду, вона може бути підкисленою! Ти, Етене, можеж стати Етанолом, а ти, Етине, – Етаналем!" Послухалися брати – не стали пити воду. Пішли далі. Вийшли на галявину. Тут вже Етан знесилився і каже: «Приляжу на сонці, відпочину». «Відпочивай, - погодилися брати, – а ми спробуємо вихід з лісу відшукати».
Довго вони блукали
лісом. Вже зовсім знесилені помітили річку невеличку. «От би
скупатись», - подумали обидва і побігли до річки. Але так само раптово зупинились.
Знову промайнула в їхніх головах думка: «А що, як там у воді сидить
страшний Бром? Візьме і проковтне нас обох, і станемо ми бромопохідними». « Ні,
у воду краще нам не заходити», - застеріг Етен. І тільки він це
промовив , як сталося чудо - перед братами з`явився місток через
річку. Зраділи вони: «Гайда за Етаном!» Прибігли на галявину, а Етан спить –
ніг не чує. Розпарився на сонці, а до нього, скориставшись
ситуацією, підступний Хлор підкрадається. Кинулися до брата з криком:
«Просинайся мерщій, Етане, поки у хлоропохідне чудовисько не перетворився».
Коли оговтався Етан, то був безмежно вдячний братам, що не кинули його
напризволяще. І, вже втрьох, щасливі, що живі і здорові, дружно попрямували
вони через чарівний місток до Країни вуглеводнів.
Швидко до царя Карбону
дійшла радісна звістка, що сини його утворили гомологічні ряди і
разом з ними повертаються додому.
От і казочці
кінець. А хто слухав, буде молодець, якщо продемонструє з допомогою
рівнянь реакцій ті перетворення, що відбулися б з Етаном, Етеном і Етином, якщо
б вони не змогли уникнути перешкод.
Гарна казка!
ВідповістиВидалити