„Дивовижна їжа, приготована природою,” – так назвав молоко Іван Павлов, видатний російський фізіолог. Він не помилявся, називаючи молоко їжею. Харчову цінність 1 л коров’ячого молока можна прирівняти до 400 г телятини або риби. В літрі молока міститься 130 г сухих речовин! Це стільки ж білка, скільки його є у восьми курячих яйцях! Усі поживні речовини в молоці розчинені і тому легко засвоюються організмом. У молоці міститься більшість відомих вітамінів.
Щоб унаочнити правила повноцінного харчування, американські фахівці розробили Піраміду здорового харчування. Вона демонструє набір продуктів, які треба вживати щодня.
Американський уряд у 2011 році запропонував нову, доволі наочну версію Піраміди здорового харчування – „Моя тарілка” („My Plate”), яка набуває популярності в всьому світі. „Моя тарілка” включає декілька простих порад: 1) їж із задоволенням, але з’їдай менші порції; 2) обмежуй споживання солі; 3) пий звичайну воду замість солодких газованих напоїв.
Логотип нової системи здорового харчування має форму тарілки, поділеної на чотири сектори: зернові продукти, фрукти, білкові продукти, овочі. Окремо додається „чашка” з молокопродуктами. Подивись на „Тарілку”, і ти відразу зрозумієш: овочі і фрукти мають складати половину твого раціону (овочі переважають), інша половина – зернові та білкові (переважають зернові). Молокопродукти (молоко, сир, йогурт) діти та підлітки мають споживати тричі на добу. Для здорового харчування молодшого школяра це може бути 1 упаковка йогурту, 1 склянка молока, 1 кусочок сиру розміром з сірникову коробку.
Австралія є першою країною, в якій цигаркові пачки позбавлені брендових кольорів і логотипів. Усі цигарки продаються в однакових пачках, які відрізняються лише жахливими ілюстраціями наслідків куріння.
13 березня 2012 року в нашій країні схвалено закон про повну заборону реклами цигарок і будьяких способів стимулювання продажу тютюнових виробів. закон набув чинності 17 вересня 2012 року. з 4 жовтня 2012 року на пачках цигарок в Україні друкують фотоілюстрації із застереженням про хвороби, які можуть бути викликані тютюнопалінням.
ЩО ВХОДИТЬ ДО СКЛАДУ ЦИГАРОК ТА ТЮТЮНОВОГО ДИМУ?
Палаюча цигарка – це справжня хімічна фабрика, яка виробляє понад 4000 різних сполук, а у цигарковому димі міститься понад 2000 речовин, левова частка яких – отруйні.
Під час паління курець вдихає:
1. наркотичні речовини нікотин та метан;
2. стеаринову кислоту, яка вражає дихальні шляхи;
3. смертельну отруту, яку застосовують для щурів, – миш’як;
4. толуол, який викликає головний біль, нудоту, втрату свідомості, подразнює шкіру та очі, погіршує зір;
5. фарбу, яка містить токсини та канцерогени;
6. чадний газ, який провокує нестачу кисню в організмі, викликаючи задуху;
7. дуже отруйну речовину метанол;
8. аміак – токсичну речовину, яка подразнює слизову оболонку очей та верхні дихальні шляхи, викликає сухість у горлі та кашель, набряк гортані та легень, провокує болі в грудях;
9. кадмій – високотоксичний метал, що використовується в акумуляторних батареях;
10. гексамін – компонент палива, що у великих дозах викликає ураження шлунку та сечового міхура;
11. оцет – оцтову кислоту, що призводить до утворень опіків на дихальних шляхах;
12. бутан, рідину для запальничок, яка викликає задуху.
Меркурій і найменший з усіх, і найлегший, і найгарячіший, і найшвидший, і найближчий до нашого світила. І побачити його важче, ніж інші планети!
Комбінація добового та орбітального рухів планети породжує ще одне унікальне явище, яке можна спостерігати лише на Меркурії. Через те, що швидкість обертання планети навколо осі практично постійна, а швидкість орбітального руху змінюється внаслідок еліптичності орбіти, поблизу перигелію впродовж приблизно 8 земних діб кутова швидкість орбітального руху перевищує кутову швидкість добового обертання планети. Тому Сонце на небі Меркурія зупиняється і рухається в зворотному напрямку – з заходу на схід! Цей ефект іноді називають ефектом Ісуса Навина, на честь біблійного персонажу, який начебто зупинив Сонце (Нав. 10, 12–13). Для умовного спостерігача, що знаходиться на довготах, віддалених на 90° від „гарячих довгот”, Сонце почергово сходить та заходить двічі, перш ніж зійде (зайде) остаточно. Отака меркуріанська екзотика!
Спостерігати Меркурій незручно: він віддаляється від Сонця максимально на 28° і видимий поблизу горизонту лише впродовж короткого часу на фоні вечірньої або ранкової зорі. У північних широтах Землі його можна побачити низько над горизонтом під час сходу або заходу Сонця. Період його найкращої видимості (елонгації) триває приблизно 10 днів на рік. Проте навіть у цей час важко побачити Меркурій неозброєним оком (тьмяна зоря на світлому тлі неба). До того ж, кут між напрямками на Сонце і Землю у цей момент становить приблизно 90°, і спостерігач бачить у телескоп освітленою лише половину диску Меркурія.
Венера отримала свою назву на честь богині кохання з римського пантеону. А правила найменування деталей рельєфу Венери були затверджені на XIX Генеральній асамблеї Міжнародного астрономічного союзу (МАС) 1985 року. Було вирішено використовувати в номенклатурі лише жіночі імена. Великі кратери Венери називають на честь знаменитих жінок, малі отримують звичайні жіночі імена. Назви форм рельєфу Венери, які не належать до кратерів та похідних морфологічних структур, пов’язані з міфічними, казковими і легендарними жінками: височини називають на честь богинь різних народів, а зниженням рельєфу дають жіночі імена інших міфічних персонажів. Плато називають на честь богинь любові і краси; тессери – богинь долі, щастя й удачі; гори, куполи, долинні області називають іменами різних богинь, велеток, титанід; пагорби – іменами морських богинь; уступи – іменами богинь домашнього вогнища, вінці – іменами богинь родючості та землеробства; гряди – іменами богинь неба і жіночих персонажів, пов’язаних у міфах з небом і світлом. Борозни та грабени отримують назви войовничих жінок, а каньйони – імена міфологічних персонажів, пов’язаних з полюванням і лісом.
Венера може підходити до Землі найближче з усіх планет, – ще один факт на користь думки про те, що ці планети „сестри”. Однак щільна хмарна атмосфера не дозволяє бачити поверхню Венери безпосередньо, і всі дослідження проводяться за допомогою радарів або автоматичних міжпланетних станцій.
Атмосфера Венери найщільніша серед інших планет земного типу і складається здебільшого з вуглекислого газу. Це пояснюється тим, що на Венері відсутній кругообіг Карбону і немає організмів, які б переробляли Карбон в біомасу. Велика кількість CO2 в атмосфері разом з парами води і сірчаним газом створює сильний парниковий ефект, і тому Венера – найгарячіша планета в Сонячній системі (середня температура поблизу поверхні 467 °С!).
Людство здавна цікавила відповідь на питання: чи є життя на Марсі? Чи змогла б там жити людина? Лише з розвитком космонавтики ми змогли отримати відповіді на ці питання. На сьогодні Марс – найбільш досліджувана планета! Стільки космічних апаратів та місій не випало жодній іншій планеті!
На жаль, і хімічний склад, і фізичні параметри атмосфери Марса істотно відрізняються від земних. Тиск поблизу поверхні становить 1/110 земного, що еквівалентно тиску земної атмосфери на висоті приблизно 60 км – у мезосфері! На таких висотах в атмосфері Землі „мешкають” метеори, сріблясті хмари та бактерії-екстремофіли. Атмосфера Марса на 95 % складається з вуглекислого газу з невеликими домішками азоту (2,7 %), аргону (1,6 %), кисню (0,2 %); є невелика частка водяної пари. Не надихаєшся на повні груди в такій негостинній атмосфері!
Оскільки тиск на планеті низький, вода не може існувати в рідкому стані, але цілком імовірно, що в минулому тут були інші умови, і тому наявність примітивного життя на планеті виключати не можна. 31 липня 2008 року космічний апарат NASA „Phoenix” виявив на Марсі воду в стані льоду. Водяної пари в марсіанській атмосфері небагато, але за низьких тиску і температури вона знаходиться в стані, близькому до насичення, і часто утворює хмари. Марсіанські хмари досить невиразні порівняно із земними. Над низинами (каньйонами, долинами) і на дні кратерів у холодну пору доби часто стоять густі тумани з конденсованої вуглекислоти.
Під час сходу і заходу Сонця марсіанське небо в зеніті має червонувато-рожевий колір, а поблизу диску Сонця – від блакитного до фіолетового. Опівдні небо Марса жовто-помаранчеве. Це зовсім не схоже на картини земних сходів та заходів Сонця. Причина таких відмінностей пов’язана з властивостями тонкої, розрідженої атмосфери Марса, що містить зважений пил. Іноді колір марсіанського неба набуває фіолетового відтінку – це ефект розсіяння світла на мікрочастинках водяного льоду в хмарах.
Юпітер – найбільша планета Сонячної системи. Газова куля не має чітко окресленої межі, тому за поверхню Юпітера зазвичай приймають верхній шар хмар. Як і личить гіганту, Юпітер має кільця (мал. 7), але дуже й дуже тоненькі. Чому цей гігант так слабо „окільцьований”? Невже забракло сили гравітації, щоб утримати потужні кільця? Ні, сили Юпітеру не займати! Причина в іншому: пил поблизу газового гіганта зазнає потужних збурень, тому час життя пилинок в кільці (103 ± 1) рік. Щоб кільця існували тривалий час, має бути джерело пилу. Такими джерелами можуть бути два малих супутники, що рухаються всередині головного кільця – Метида і Адрастея. Стикаючись з метеоритами та дрібними метеорними тілами – метеороїдами, вони породжують рій мікрочастинок, які згодом поширюються орбітою Юпітера. Попри те, що кільця тонкі, їх можна спостерігати з Землі. Всього кілець три: головне, „павутинне” і гало.
Юпітер обертається навколо своєї осі швидше, ніж будь-яка інша планета Сонячної системи. Період обертання поблизу екватора – 9 год. 50 хв. 30 с, а на середніх широтах – 9 год. 55 хв. 40 с. Швидке обертання здеформувало Юпітер, і він має форму дині: екваторіальний радіус більший, ніж полярний, на 6,49 %.
На Юпітері постійно вирують сильні за земними мірками шторми, які супроводжуються надпотужними грозами і переважно пов’язані з антициклональною активністю. Шторми – результат вологої конвекції в атмосфері, пов’язаної з випаровуванням і конденсацією води. Швидке обертання Юпітера навколо осі призводить до закручування атмосферних потоків у гігантські вихорі, які за розмірами не поступаються Землі! Потужність блискавок на Юпітері в декілька тисяч разів перевищує потужність земних тропічних блискавок! Можна лише здогадуватись, який гуркіт грому супроводжує юпітеріанські грози. Ця планета – справжній Громовержець, на честь якого її слушно назвали.
Сатурн належить до газових планет, які не мають твердої поверхні. За малої густини та великої швидкості обертання Сатурн набув форми дині і є найбільш „сплющеною” планетою Сонячної системи: різниця екваторіального та полярного радіусів планети 6 300 км, а величина стиснення – 10,4 % (для Землі – 0,3 %!).
Система плоских концентричних утворень, розташованих в екваторіальній площині Сатурна, складається переважно з криги і пилу розміром від мікрометрів до сантиметрів і десятків метрів. Головні кільця приблизно на 99 % складаються з водяного льоду з домішками силікатного пилу. Товщина кілець (приблизно 10 м) надзвичайно мала порівняно з шириною (7–80 тис. км над екватором). Загальна маса кілець оцінюється в 30 квадрильйонів тонн (0,0005 % від маси Землі).
Уран – єдина планета, назва якої походить з грецької, а не з римської міфології. Планета названа на честь грецького бога неба Урана, батька Кроноса (у римській міфології Сатурна) і, відповідно, діда Зевса (Юпітера). Отже, планета Уран є небесним дідусем планети… Юпітер!
Атмосфера Урана незвично спокійна порівняно з атмосферами інших планет-гігантів. Це пояснюється надзвичайно низькою внутрішньою температурою, нижчою, ніж у інших планет-гігантів. Найнижча температура, зареєстрована в атмосфері Урана, становить (-224) °C. Отже, Уран – найхолодніша планета Сонячної системи.
Станом на 2014 рік відомо 13 кілець Урана. Більшість кілець Урану непрозорі, їхня ширина не більше декількох кілометрів. Кільцева система містить небагато пилу і в основному складається з великих об’єктів діаметром від 20 см до 20 м. Кільцева система Урану, ймовірно, утворилась внаслідок зіткнень супутників, які поступово подрібнювались, перетворюючись на об’єкти кільцевої структури планети.
Наразі відомо 27 супутників Урана. Всі вони названі на честь персонажів Вільяма Шекспіра та Олександра Поупа. Перші два супутники – Титанію і Оберон – у 1787 році відкрив Вільям Гершель.
Відкриття Нептуна – одна з найважливіших наукових подій XIX століття. Планету спочатку „вирахували”, а потім побачили у телескоп у визначеному місці. Видатний французький вчений Д. Араго дуже влучно описав цю ситуацію: „Нептун – планета, відкрита на кінчику пера”. 12 липня 2011 року Нептун завершив свій перший з моменту відкриття повний оберт навколо Сонця.
У Нептуна є 5 кілець, що складаються з крижаних частинок, вкритих силікатами. На даний момент у Нептуна 14 супутників. Їх назвали на честь менших за „рангом” морських божеств. Маса найбільшого супутника – Тритона (названий на честь давньогрецького бога, сина Посейдона) становить 99,5 % від сумарної маси усього „сімейства” Нептуна. Тритон єдиний з супутників Нептуна має сферичну форму.
Немає коментарів:
Дописати коментар